Багато людей підходять до цього питання дуже серйозно: починають з'ясовувати, яка порода найменш вимоглива в утриманні, яка – може похвалитися розкішною та приємною на дотик шерстю, яка має лагідний і дружній до людини характер… Але є й ті, хто не переймається «родоводом» тварини і просто підбирає звіра з вулиці або забирає з притулку. Між шанувальниками вихованців «аристократичного» походження і тими, хто надає перевагу «дворянам», точаться нешуточні суперечки. Однозначно сказати, хто правий, неможливо, але цілком реально з'ясувати, хто стане для вас найкращим вихованцем. Вулична дворняга чи звір царських кровей? Ця стаття допоможе розібратися, хто підходить саме вам.
Якщо у вас є суворі вимоги до зовнішності тварини або ж ви людина з розвиненим візуальним сприйняттям — вам варто замислитися про придбання породистого вихованця. Породистість може бути принциповою і для людей, яким не пощастило мати алергію. Алергікам можуть підійти породи котів і собак, що не мають шерсті або не линяють: наприклад, собаки ши-цу, йоркширський тер'єр, пудель, а серед котячих — представники породи сфінкс. Тим, для кого зовнішній вигляд принциповий, сподобаються пси акіта-іну, папійон, далматинець, а з котів — перська порода та реґдол. Варто врахувати, що догляд за всіма переліченими породами буде доволі клопітким — хіба що далматинець є приємним винятком: він поєднує в собі породистість і невибагливість у догляді. Окрім складності утримання, породисті тварини — задоволення не з дешевих. Скажімо, кошеня реґдол коштує від десяти до п'ятдесяти тисяч рублів. Вирішуйте самі: якщо ви готові придбати породисту тварину і з любов'ю доглядати за нею — чому б і ні?
Якщо ви не такі категоричні у виборі вихованця, не маєте довгого списку вимог до його зовнішності або фінансове становище не дозволяє вирішитися на покупку породистого звіра — вуличні тварини або мешканці притулку завжди будуть вам раді. Увага звірятка, що втратило домівку, обходиться недорого, а нерідко й зовсім безкоштовно. Якщо ви не довіряєте дворнягам або притулковим «сиротам», можна піти найбезпечнішим і найзручнішим шляхом: взяти малюка з посліду домашньої тварини. Оголошення про роздачу кошенят і цуценят можна знайти в газетах або на дошках оголошень в мережі.
У будь-якому разі, яким би чином ви не отримали безпородного звірятка, він любитиме вас анітрохи не менше, ніж вихованець із благородним родоводом. Усі малюки однакові: вони люблять турботу і ласку незалежно від свого походження. Проте відсутність належності до якогось звіриного «вищого стану» значно полегшить вам догляд за вашим другом. До того ж звірятка-дворняги — особливо ті, що побували на вулиці або в притулку — часом люблять господарів незрівнянно сильніше, ніж пухнасті аристократи. Якщо вам хочеться подарувати комусь тепло своєї душі, але постійно займатися вихованцем немає можливості — звір без родоводу стане для вас найкращим варіантом.
У будь-якого вибору є плюси і мінуси — є вони і у виборі між «аристократом» і «дворнягою». Звір-«дворняга», на жаль, не підійде алергіку, але далеко не кожен «аристократ» зможе стати для вас таким відданим другом, як тварина з вулиці. «Аристократи» мають унікальну зовнішність, притаманну лише їхній породі, — але й серед безпородних звірів трапляються справжні красені. «Аристократи» — для людей, готових присвячувати вихованцю чимало часу; «дворняга» — для тих, у кого часу менше, але є щире бажання про когось піклуватися. Однак майте на увазі, що рекомендації в цій статті є загальними, і ви завжди можете зробити вибір самостійно. Удачі вам і вашому майбутньому хвостатому другові!
